Незворотні динамічні трансформаційні процеси, які наразі відбуваються в українському суспільстві, зумовлені низкою факторів, зокрема й війною росії проти України, покладені в основу посилення консолідації освітньо-реабілітаційної спільноти навколо проблеми розбудови системної допомоги особам, які постраждали внаслідок війни. Якість освітньо-реабілітаційного процесу буде мати визначальну роль щодо повернення дітей, молоді та дорослих цієї категорії до повноцінної життєдіяльності в суспільстві, а також сприятиме відновленню їхнього тимчасово втраченого функціонального потенціалу.
Один із масштабних викликів, який постав перед спільнотою освітньо-реабілітаційних закладів, є розробка ефективних організаційно-функціональних конструктів, які виходять за межі виключно медичних впливів. Такі моделі мають охоплювати соціально-психолого-педагогічну складову, що забезпечить комплексний підхід до відновлення необхідних функцій, сприятиме соціальній адаптації та інтеграції осіб, які постраждали внаслідок війни, в суспільство. Процес пошуку інноваційних проєктів, які б були спрямовані на розбудову потенціалу освітньо-реабілітаційних закладів, був розпочатий в комунальному закладі вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради (далі – Хортицька національна академія) ще три роки тому.
Результатом таких пошуків стало створення концепції управлінського проєкту розбудови на базі Хортицької національної академії реабілітаційного хабу (центру системної реабілітології), розробка структурно-функціональної моделі управління реабілітаційним хабом у межах освітньо-реабілітаційного простору Хортицької національної академії, обґрунтування необхідності здійснення соціальної практики як одного із компонентів соціальної реабілітації центру системної реабілітології Хортицької національної академії, розробка концепції процесу системного супроводу дітей із особливими освітніми потребами у межах реабілітаційного хабу Хортицької національної академії та ін. Відповідні напрацювання щодо розбудови реабілітаційного хабу спрямовані на імплементацію нормативних вимог Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» та системно-інституційне забезпечення комплексної (фізичної, психологічної, соціальної та педагогічної) реабілітації осіб, які постраждали внаслідок війни. Отже, акумуляція таких напрацювань складає цілісну концептуальну парадигму, що охоплює фізичну, психологічну, соціальну та педагогічну реабілітацію. Ця парадигма інтегрує новітні досягнення медичних, психологічних та соціально-педагогічних наук, забезпечуючи фахівців-реабілітологів науково обґрунтованими технологіями, методиками та програмами комплексної реабілітаційної допомоги особам, які постраждали внаслідок війни.
Згідно із розробленою концепцією напрям фізичної реабілітації забезпечуватиметься через системне поєднання інваріантних компонентів, які охоплюють різні галузі реабілітації, зокрема реабілітацію в неврології, кардіології, ортопедії та травматології, пульмонології, геронтології, спорті, педіатрії, онкології, а також паліативну допомогу та реабілітацію учасників бойових дій. Реалізація таких напрямів охоплює застосування сучасних технологій фізичної реабілітації, зокрема кінезотерапії, нейродинамічних технік, лікувального масажу, протезно-ортопедичної реабілітації, кінезотейпування, мануальної терапії, апаратної фізіотерапії, гідрокінезотерапії, пропріоцептивної нейром’язової фасилітації, CIMT-терапії (терапія обмеженням інтенсивності рухів), дзеркальної терапії, бімануальної терапії, позиціонування, іпотерапії (реабілітація за допомогою верхової їзди), каністерапії (терапія із залученням собак), ерготерапії, техніко-середовищної реабілітації. Комплексний підхід до фізичної реабілітації, що передбачає інтеграцію різних технологій та методик, сприятиме підвищенню ефективності відновлення функціональних можливостей осіб, які потребують реабілітації та їхньої адаптації до повсякденного життя.
Психологічна реабілітація передбачає впровадження таких інваріантних компонентів, як психологічна просвіта, психологічна діагностика, психологічна корекція, кризова інтервенція, телефонне консультування, а також психологічна допомога особам, які потребують реабілітації. До цієї категорії належать учасники бойових дій, внутрішньо переміщені особи, представники сил оборони, працівники закладів охорони здоров’я та поліції, особи із залежностями, постраждалі від домашнього насильства, а також особи з постковідним синдромом.
Реалізація психологічної реабілітації здійснюється через застосування сучасних технологій, зокрема тілесно-орієнтованої терапії, когнітивно-поведінкової терапії, позитивної психотерапії, наративної психотерапії, плейбек-театру, аутогенного тренування, кризової інтервенції, ігрової психотерапії, пісочної терапії, ізотерапії, кольоротерапії, сенсорно-інтегративної терапії та групової психотерапії. До команди фахівців, які здійснюють психологічну реабілітацію, входять учитель-логопед, учитель-дефектолог, терапевт мови та мовлення, практичний психолог, кризовий психолог, психотерапевт, сурдопедагог і соціальний працівник. Важливу роль у забезпеченні цього напряму відіграє матеріально-технічна база, що охоплює лабораторію терапії мови та мовлення, лабораторію соціальної та реабілітаційної психології, лабораторію екстремальної та кризової психології, робочий кабінет практичного психолога, навчальний психологічний кабінет, кабінет психологічного розвантаження, кабінет психологічної допомоги та кабінет для групових занять.
Реалізація напряму соціальної реабілітації в системі комплексного реабілітаційного супроводу осіб, які постраждали внаслідок війни, передбачає імплементацію її інваріантних компонентів, серед яких соціальна адаптація та реабілітація, соціальна терапія, соціальна допомога та супровід, життєвий практикум, пропедевтична соціальна практика, раннє втручання, розвиток ціннісних орієнтацій, соціальний моніторинг і дослідження, реалізація соціально-виховних проєктів і програм, волонтерська діяльність, а також лікувально-оздоровчий туризм. Використання інноваційних технологій соціальної реабілітації, зокрема гарденотерапії, каністерапії, іпотерапії, аніматотерапії, агротерапії, арт-терапії, нейчерелтерапії, нетрадиційних форм реабілітації, кліматотерапії, стенотерапії, гідротерапії та теренкур-терапії, сприяє ефективному соціальному відновленню осіб, які постраждали внаслідок війни.
Реалізація цього напряму потребує відповідного кадрового забезпечення – команди фахівців, у складі якої є соціальний працівник, соціальний педагог, куратор, вихователь, педагог-реабілітолог, тьютор, комунікативний тренер, ментор та практичний психолог. Окрім цього, необхідною умовою є наявність відповідної матеріально-технічної бази: кабінету соціального працівника та соціального педагога, кабінету соціально-побутової орієнтації, рекреаційних зон, тренінгових кімнат, реабілітаційного парку, лабораторії соціально-реабілітаційних технологій, кімнати матері та дитини, а також безбар’єрного простору, обладнаного пандусами та ліфтами.
Впровадження педагогічної реабілітації передбачає системну реалізацію таких інваріантних компонентів, які забезпечують інтеграцію освітнього та реабілітаційного процесів, зокрема компетентнісно-зорієнтованого полікультурного освітнього безбар’єрного простору, реабілітаційно насиченого середовища, навчально-розвивальної терапії, педагогічної рекреації, розвивально-ігрової терапії, допрофесійної підготовки осіб, які постраждали внаслідок війни, індивідуалізованих траєкторій освіти та розвитку, а також системи професійної реабілітації та соціалізації.
Процес педагогічної реабілітації ґрунтується на застосуванні інноваційних освітньо-реабілітаційних технологій, зокрема терапії мистецтвом, педагогіки і психології життєтворчості, Монтессорітерапії, здоров’язбережувальних технологій навчання, проєктивно-рефлексивних методик, проєктних та інтерактивних технологій, особистісно-зорієнтованого підходу, технології проєктивного життєздійснення, методології розвитку життєвої компетентності «Океан життєвої компетентності», технології когнітивно-поведінкової корекції, планування життєдіяльності дитячих колективів, педагогіки партнерства, технології медико-психолого-педагогічного консиліуму, рівневої диференціації та індивідуалізації навчання, адаптивного програмованого навчання, цифрових педагогічних технологій, а також методології студентсько-учнівського самоврядування та кредитно-модульної організації освітнього процесу.
Реалізація цього напряму потребує команди фахівців, до складу якої входять учителі-предметники, учитель-дефектолог, учитель-логопед, асистент учителя, учитель-реабілітолог, вихователь, тьютор, коуч, ментор, соціальний педагог і практичний психолог.
Відповідно до перерахованих напрямків нами була розроблена індивідуальна траєкторія здійснення комплексної реабілітації осіб, які постраждали внаслідок війни. Технологічно така траєкторія передбачає наступні послідовні етапи: здійснення поглибленого медичного, психологічного, соціального, педагогічного обстеження кожної окремої особи, яка піддається реабілітації; складання індивідуальної траєкторії (плану) щодо здійснення комплексної реабілітації особи; реалізація індивідуальної траєкторії відповідно до розробленого плану комплексної реабілітації; впровадження моніторингу за прогресом і (за необхідністю) корекція індивідуальної траєкторії комплексної реабілітації; здійснення ефективності впровадження напрямів комплексної реабілітації щодо реалізації кожної індивідуальної траєкторії та здійснення прогнозування результатів подальшого розвитку особистості, планування (за необхідності) здійснення повторної комплексної реабілітації.
У контексті розширення можливостей комплексної реабілітації та інтеграції новітніх технологій у систему підтримки осіб, які постраждали внаслідок війни, стратегічно важливим проєктом є побудова підземного корпусу Хортицької національної академії. Його функціональне наповнення покликане розбудувати інноваційний реабілітаційно-освітній безбар’єрний простір, у якому поєднуються медичні, психологічні, педагогічні та соціальні підходи до процесу реабілітації. Завдяки адаптивним навчальному, соціальному та реабілітаційному просторам, а також розвиненій інфраструктурі, підземний корпус забезпечить ефективну реалізацію концепції системного супроводу та сприятиме формуванню сталого інклюзивного середовища для осіб, які потребують реабілітації.
Проєкт підземного корпусу Хортицької національної академії має таке функціональне зонування:
- Навчальний простір. Навчальний простір може бути організований у форматі спеціалізованих лабораторій, що забезпечить інтеграцію навчального процесу із реабілітаційною діяльністю.
- Реабілітаційний простір. Реабілітаційний простір передбачає сенсорні кімнати, спортзали для адаптивного спорту, ерготерапевтичні тренажери, зони для релаксації та відновлення тощо.
- Соціальний простір. У соціальний простір підземного корпусу може входити кав’ярня, зона відпочинку, інтерактивні зони для спілкування тощо.
- Інклюзивний простір. Такий простір підземного корпусу може включати інфраструктуру доступності до навчального, реабілітаційного, соціального простору для осіб з особливими потребами: ліфти, широкі коридори, тактильні плитки, інтерактивні табло зі шрифтом Брайля тощо.
Прикладово навчальний простір може бути представлений такими лабораторіями:
- Лабораторія терапії спортом (адаптивний спорт). Основним призначенням такої лабораторії може бути реабілітація та соціалізація людей із фізичними обмеженнями через адаптовані спортивні методики.
- Лабораторія арт-терапії. Лабораторія арт-терапії призначена для творчого самовираження, самопізнання та емоційного зцілення, зокрема через кінестетичні практики. Учасники арт-терапії всіх вікових категорій, зокрема і люди з інвалідністю, матимуть можливість працювати з різними матеріалами (глиною, папером, тканиною), техніками й формами мистецтв.
- Лабораторія музикотерапії. Одним із основних призначень лабораторії музикотерапії може бути відновлення когнітивних функцій, мовлення та соціальних навичок через звук і ритм.
- Лабораторія ерготерапії (терапія працею). Така лабораторія може бути призначена для відновлення щоденних навичок, необхідних для незалежного життя.
- Лабораторія танцювально-рухової терапії. Призначенням лабораторії танцювально-рухової терапії може бути покращення координації, фізичної витривалості й допомагає емоційно розвантажитись через танець.
- Лабораторія сенсорної інтеграції. Основним завданням такої лабораторії є розвиток сенсорного сприйняття через стимуляцію зору, слуху, дотику та інших відчуттів, що сприяє покращенню координації рухів та адаптивних реакцій організму.
- Лабораторія VR-реабілітації. Основним призначенням цієї лабораторії є використання технологій віртуальної реальності для психологічної та фізичної реабілітації, що дозволяє створити інтерактивне середовище для відновлення функцій організму та емоційного балансу.
- Лабораторія підтримки та відновлення ментального здоров’я. Основним завданням цієї лабораторії є підтримка та збереження психічного здоров’я за допомогою психологічних технік, спрямованих на зниження рівня тривожності, депресії та стресу, а також розвиток стійкості до емоційних навантажень.
- Лабораторія соціальної реінтеграції та адаптації. Основним призначенням цієї лабораторії є сприяння інтеграції осіб з особливими потребами, дітей-сиріт, ветеранів та осіб, які пережили насильство, у суспільне життя через розвиток соціальних навичок, покращення комунікаційних умінь та надання підтримки в адаптації тощо.
- Лабораторія гарденотерапії (терапія через садівництво). Основним завданням цієї лабораторії є сприяння фізичному та психологічному відновленню через роботу з рослинами, що покращує моторику, знижує стрес та сприяє соціальній адаптації. Використання гідропонних систем, адаптованих для людей з обмеженими фізичними можливостями, дозволяє створити доступні умови догляду за рослинами. Завдяки швидшому зростанню рослин у таких системах, учасники терапії можуть швидше досягати результатів, що підвищує їх мотивацію та задоволення. Реабілітаційні центри активно впроваджують гідропоніку як частину програм для пацієнтів із депресією чи посттравматичним синдромом, а міні-гідропонні ферми сприяють збереженню активності та соціалізації мешканців громади.
Таким чином, запропонована концепція розбудови реабілітаційного хабу Хортицької національної академії є результатом глибоких теоретичних досліджень та практичного осмислення сучасних потреб у сфері комплексної реабілітації. Окрім того, такі пошуки стали можливі завдяки накопиченому теоретико-прикладному досвіду діяльності, ефективному керівництву закладу, педагогічному та науково-педагогічному колективу, співробітництву із вітчизняними та зарубіжними партнерами.
Теоретико-прикладний досвід був акумульований Хортицькою національною академією протягом останніх 30 років (Рішення Запорізької міської ради народних депутатів від 28.12.1995 № 586/4 «Про проведення Всеукраїнського соціально-педагогічного експерименту за проблемою «Комплексна медична, психологічна, педагогічна реабілітація вихованців шкіл-інтернатів») за напрямом розбудови компетентнісно спрямованого освітньо-реабілітаційного безбар’єрного простору, що забезпечує безперервність і наступність освіти, комплексної реабілітації (медичної, соціальної, психологічної, педагогічної), соціальної інтеграції та розвитку життєвої компетентності дітей та молоді з особливими освітніми потребами з раннього віку до здобуття вищої освіти. Сьогодні такий досвід застосовується щодо осмислення шляхів забезпечення системної реабілітаційної допомоги особам, постраждалим під час воєнних дій в Україні та повернення їх до повноцінної життєдіяльності в суспільстві.
Окрім того, теоретико-прикладний досвід накопичений завдяки ефективному керівництву закладу, який очолює Нечипоренко Валентина Василівна, доктор педагогічних доцент, професор, та педагогічному й науково-педагогічному колективу. Наразі кадровий потенціал колективу закладу складає 143 науково-педагогічних працівника (із них 15 докторів наук, 74 кандидати (докторів філософії), із загальної кількості науково-педагогічних працівників мають звання професора 13 осіб, звання доцента – 48).
Інтенсифікація співробітництва Хортицької національної академії із вітчизняними та зарубіжними закладами та установами реабілітаційного спрямування сприяє постійному обміну та накопиченню інноваційного досвіду, імплементації європейських стандартів якості інклюзивно-реабілітаційної практики. За останні два надскладних роки Хортицькою академією було укладено 37 договорів, які складають 53,1% від їх загальної кількості.
Отже, реабілітаційний хаб Хортицької національної академії має певні ознаки інноваційного конструкту, адже одним із його покликань є здійснення складного та надважливого процесу комплексної реабілітації осіб, які постраждали внаслідок війни, здійснення розвитку науково-інноваційного потенціалу Запорізького регіону та України щодо імплементації європейських стандартів системно-інституційного забезпечення комплексної реабілітації різних категорій осіб із порушеннями здоров’я. Крім того, реабілітаційний хаб виконує стратегічну функцію кадрового забезпечення інклюзивно-реабілітаційної практики в Запорізькому регіоні та на загальнодержавному рівні, орієнтуючись на сучасні стандарти професійної компетентності фахівців.
Нечипоренко Валентина Василівна,
доктор педагогічних наук, професор,
ректор Хортицької національної академії