В основу реабілітаційного хабу покладена концепція комплексної реабілітації, що охоплює фізичну, психологічну, соціальну та педагогічну реабілітацію.
Згідно з розробленою концепцією напрям фізичної реабілітації забезпечуватиметься через системне поєднання інваріантних компонентів, які охоплюють різні галузі реабілітації, зокрема реабілітацію в неврології, кардіології, ортопедії та травматології, пульмонології, геронтології, спорті, педіатрії, онкології, а також паліативну допомогу та реабілітацію осіб, які потребують реабілітації. Реалізація таких напрямів охоплює застосування сучасних технологій фізичної реабілітації, зокрема кінезотерапії, нейродинамічних технік, лікувального масажу, протезно-ортопедичної реабілітації, кінезотейпування, мануальної терапії, апаратної фізіотерапії, гідрокінезотерапії, пропріоцептивної нейром’язової фасилітації, CIMT-терапії (терапія обмеженням інтенсивності рухів), дзеркальної терапії, бімануальної терапії, позиціонування, іпотерапії (реабілітація за допомогою верхової їзди), каністерапії (терапія із залученням собак), ерготерапії, техніко-середовищної реабілітації. Комплексний підхід до фізичної реабілітації, що передбачає інтеграцію різних технологій та методик, сприятиме підвищенню ефективності відновлення функціональних можливостей осіб, які потребують реабілітації та їхньої адаптації до повсякденного життя.
Психологічна реабілітація передбачає впровадження таких інваріантних компонентів, як психологічна просвіта, психологічна діагностика, психологічна корекція, кризова інтервенція, телефонне консультування, а також психологічна допомога особам, які потребують реабілітації. До цієї категорії належать учасники бойових дій, внутрішньо переміщені особи, представники сил оборони, працівники закладів охорони здоров’я та поліції, особи із залежностями, постраждалі від домашнього насильства, а також особи з постковідним синдромом та ін.
Реалізація психологічної реабілітації здійснюється через застосування сучасних технологій, зокрема тілесно-орієнтованої терапії, когнітивно-поведінкової терапії, позитивної психотерапії, наративної психотерапії, плейбек-театру, аутогенного тренування, кризової інтервенції, ігрової психотерапії, пісочної терапії, ізотерапії, кольоротерапії, сенсорно-інтегративної терапії та групової психотерапії. До команди фахівців, які здійснюють психологічну реабілітацію, входять учитель-логопед, учитель-дефектолог, терапевт мови та мовлення, практичний психолог, кризовий психолог, психотерапевт, сурдопедагог і соціальний працівник. Важливу роль у забезпеченні цього напряму відіграє матеріально-технічна база, що охоплює лабораторію терапії мови та мовлення, лабораторію соціальної та реабілітаційної психології, лабораторію екстремальної та кризової психології, робочий кабінет практичного психолога, навчальний психологічний кабінет, кабінет психологічного розвантаження, кабінет психологічної допомоги та кабінет для групових занять.
Реалізація напряму соціальної реабілітації в системі комплексного реабілітаційного супроводу осіб, які потребують реабілітації, передбачає імплементацію її інваріантних компонентів, серед яких соціальна адаптація та реабілітація, соціальна терапія, соціальна допомога та супровід, життєвий практикум, пропедевтична соціальна практика, раннє втручання, розвиток ціннісних орієнтацій, соціальний моніторинг і дослідження, реалізація соціально-виховних проєктів і програм, волонтерська діяльність, а також лікувально-оздоровчий туризм. Використання інноваційних технологій соціальної реабілітації, зокрема гарденотерапії, каністерапії, іпотерапії, аніматотерапії, агротерапії, арт-терапії, нейчерелтерапії, нетрадиційних форм реабілітації, кліматотерапії, стенотерапії, гідротерапії та теренкур-терапії, сприяє ефективному соціальному відновленню осіб, які постраждали внаслідок війни.
Реалізація цього напряму потребує відповідного кадрового забезпечення – команди фахівців, у складі якої є соціальний працівник, соціальний педагог, куратор, вихователь, педагог-реабілітолог, тьютор, комунікативний тренер, ментор та практичний психолог. Окрім цього, необхідною умовою є наявність відповідної матеріально-технічної бази: кабінету соціального працівника та соціального педагога, кабінету соціально-побутової орієнтації, рекреаційних зон, тренінгових кімнат, реабілітаційного парку, лабораторії соціально-реабілітаційних технологій, кімнати матері та дитини, а також безбар’єрного простору, обладнаного пандусами та ліфтами.
Впровадження педагогічної реабілітації передбачає системну реалізацію таких інваріантних компонентів, які забезпечують інтеграцію освітнього та реабілітаційного процесів, зокрема компетентнісно-зорієнтованого полікультурного освітнього безбар’єрного простору, реабілітаційно насиченого середовища, навчально-розвивальної терапії, педагогічної рекреації, розвивально-ігрової терапії, допрофесійної підготовки осіб, які потребують реабілітації, індивідуалізованих траєкторій освіти та розвитку, а також системи професійної реабілітації та соціалізації.
Процес педагогічної реабілітації ґрунтується на застосуванні інноваційних освітньо-реабілітаційних технологій, зокрема терапії мистецтвом, педагогіки і психології життєтворчості, Монтессорітерапії, здоров’язбережувальних технологій навчання, проєктивно-рефлексивних методик, проєктних та інтерактивних технологій, особистісно-зорієнтованого підходу, технології проєктивного життєздійснення, методології розвитку життєвої компетентності «Океан життєвої компетентності», технології когнітивно-поведінкової корекції, планування життєдіяльності дитячих колективів, педагогіки партнерства, технології медико-психолого-педагогічного консиліуму, рівневої диференціації та індивідуалізації навчання, адаптивного програмованого навчання, цифрових педагогічних технологій, а також методології студентсько-учнівського самоврядування та кредитно-модульної організації освітнього процесу.
Реалізація цього напряму потребує команди фахівців, до складу якої входять учителі-предметники, учитель-дефектолог, учитель-логопед, асистент учителя, учитель-реабілітолог, вихователь, тьютор, коуч, ментор, соціальний педагог і практичний психолог.
Нечипоренко Валентина Василівна,
доктор педагогічних наук, професор,
ректор Хортицької національної академії